лобастий
ЛОБА́НЬ розм. (людина або тварина з великим опуклим чолом), ЛОБА́СТИЙ у знач. ім., розм., ЛОБА́ТИЙ у знач. ім., розм. Петро, дядьків Семенів лобань, напередодні острижений налисо, .. уявивши себе кимось, пішов і пішов "рубати", збиває лозиною голови будяків (О. Гончар); "Лобатим", чи "лобком", дражнили у бурсі Демка Гречаного за його крутий лоб (Д. Мордовець).
ЧОЛА́СТИЙ (ЧОЛА́ТИЙ) (який має високе чоло), ЛОБА́ТИЙ (ЛОБА́СТИЙ). Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір'ю, знаходячи в ній схожість із сином, — така ж чоласта, очі сірі, тільки великі (в того розбишаки дрібненькі) (О. Гончар); Зіна знехотя клювала виделкою, кидала скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці, що кутуляв вареники (Ю. Мушкетик); Білина хустки різко відтіняла енергійне, лобасте, засмагле до чорноти обличчя (О. Копиленко).
Значення в інших словниках
- лобастий — лоба́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- лобастий — див. розумний Словник синонімів Вусика
- лобастий — -а, -е. Те саме, що лобатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лобастий — ЛОБА́СТИЙ, а, е. Те саме, що лоба́тий. Малого Шевченка знали навіть на другому кутку: “То – розумовський – бачили, який лобастий” (С. Словник української мови у 20 томах
- лобастий — ЛОБА́СТИЙ, а, е. Те саме, що лоба́тий. Малого Шевченка знали навіть на другому кутку: "То — розумовський — бачили, який лобастий" (Вас., II, 1959, 570); Невеличкий, але меткий, з кучмою кучерявого бронзового волосся на лобастій голові, ..він стояв посеред натовпу (Кол., Терен.., 1959, 29). Словник української мови в 11 томах