лоток

ЖО́ЛОБ (пристрій для стікання води, зсипання чогось), ЛОТІ́К (ЛОТО́К рідше), РИШТА́К (а також у гірничому конвеєрі), РИ́НВА (перев. для стоку води). З жолоба сипалось борошно, гуркотіли жорна, злякано блимав вогник каганця (І. Кириленко); Ой паде дощик, паде та в лотоки скаче (коломийка); А ось, поглянь, — комбайн такий, що швидко, без зусилля рубає й сипле в риштаки потрощене вугілля (Н. Забіла); Давно вже збігла в ринвах вода, прояснилось небо і визвіздило (О. Донченко); Лункий пласт шуму нагло осунувся в тишу, мовби спустив хтось довжелезною ринвою щебінь з верховини (О. Гончар).

ЛОТО́К (дошка з бортами або такої форми металева посудина, що використовується для розкладання чого-небудь, для торгівлі на вулиці), РОЗНО́СКА розм. І хоч як намагався Ігор набрати солідності, він усміхався носильнику,.. дівчині, що стояла з лотком пиріжків, усміхався просто сам до себе (Й. Багмут); Колгоспників у ці дні обслуговують безпосередньо в полі, на фермах 750 розвозок і розносок (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоток — лото́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лоток — -тка, ч. 1》 Відкритий прилавок або переносний столик, ящик для торгівлі на вулиці. 2》 Дошка з бортами або такої форми металева посудина, що використовується для розкладання чого-небудь. 3》 рідко. Те саме, що лотік 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лоток — 1. рундук, ятка, див. кіоск 2. це у млині Словник чужослів Павло Штепа
  4. лоток — ЛОТО́К, тка́, ч. 1. Відкритий прилавок або переносний столик, ящик для торгівлі на вулиці. Полудень розплескав по базару болото й спочив біля гарячого самовару на лотку (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. лоток — ЛОТО́К, тка́, ч. 1. Відкритий прилавок або переносний столик, ящик для торгівлі на вулиці. Одного разу Саїд здалеку звернув увагу на лоток морозивника (Ле, Міжгір’я, 1953, 303); Лунали вигуки продавців різних ласощів... Словник української мови в 11 томах
  6. лоток — Трикутна частина поперечного склепіння у вигляді напівциліндричної поверхні, що пересічена двома взаємно перпендикулярними площинами і спирається на горизонталь стіни (порівн. розпалубка). Архітектура і монументальне мистецтво