лютощі
ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.
ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.
Значення в інших словниках
- лютощі — лю́тощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
- лютощі — див. лють; сказ Словник синонімів Вусика
- лютощі — -ів, мн. Те саме, що лють 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лютощі — ЛЮ́ТОЩІ, ів, мн. Те саме, що лють 2. Василь стрепенувся, повернувсь і, аж посинівши од лютощів, промовив: – Не попадайся ж і ти мені (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- лютощі — Лю́тощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лютощі — ЛЮ́ТОЩІ, ів, мн. Те саме, що лють 2. Василь стрепенувся, повернувсь і, аж посинівши од лютощів, промовив: — Не попадайся ж і ти мені (Мирний, IV, 1965, 98). Словник української мови в 11 томах
- лютощі — Лютощі, -щів мн. = лютість. Її тиха мова гасила його лютощі. Мир. ХРВ. 34. Словник української мови Грінченка