1. Словник синонімів української мови

мазило

КВАЧ (намотане на паличку клоччя, ганчір'я тощо для мастіння чогось), МАЗИ́ЛО діал. (Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):) Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко); І мазниця, і мазило уже мені надостило (П. Чубинський).

МАЗЬ (густа жирна речовина для змащування чогось), ОЛІ́Я заст., ОЛИ́ВА заст., МАСТЬ розм.; КОЛО́МАЗЬ (суміш з дьогтю й смоли для коліс); МАСТИ́ЛО, МА́СЛО, МАЗИ́ЛО розм. (жирова суміш для змазування поверхонь тертя механізмів і деталей машин). Лижі були чудові, і чудові бамбукові палиці, і мазь для лиж Саша варив сам (Л. Первомайський); Колісна мазь; На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі (М. Коцюбинський); Звільна й легко порушилось могутнє колесо на своїй шліфованій і змащеній оливою осі (І. Франко); В обох церквах монашки чистили крейдою та самоварною мастю мідні корогви (І. Микитенко); З села збиралася валка возів з дровами до Ужгорода. Дехто вже звечора намастив осі коломаззю, навантажив віз дровами (М. Томчаній); Наш Каплуненко ввійшов у велику, закурену будівлю депо, на нього війнуло знайомим запахом мастила, пороху й пари (Б. Антоненко-Давидович); В калюжах — вода, змішана з машинним маслом (Григорій Тютюнник); Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мазило — мази́ло іменник чоловічого роду мастило; квач Орфографічний словник української мови
  2. мазило — -а, с. 1》 розм. Те саме, що мастило 1). 2》 діал. Квач (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мазило — МАЗИ́ЛО, а, с. 1. розм. Те саме, що масти́ло 1. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик). 2. діал. Квач (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. мазило — А, ч. Той, хто не влучає в ціль. Ти явно не тому довірив стріляти у тирі: він вічний мазило. Словник сучасного українського сленгу
  5. мазило — (-а) с. і ч., мол., жрм. Людина, яка промахується, не влучає в ціль. ПСУМС, 42, Чабаненко 1992, 2, 267. Словник жарґонної лексики української мови
  6. мазило — МАЗИ́ЛО, а, с. 1. розм. Те саме, що масти́ло 1. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60). 2. діал. Словник української мови в 11 томах
  7. мазило — Мази́ло, -ла с. 1) Матерьялъ, которымъ мажуть. 2) Снарядъ, которымъ мажуть. см. квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061. Словник української мови Грінченка