мандрований
МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л. Дмитерко); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Качура); — Добридень.., люди странні! Відкіля Бог несе? (Д. Мордовець); То шлях непевний, — всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває (Леся Українка); Ставили цей мур брати Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандрований — мандро́ваний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- мандрований — -а, -е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мандрований — МАНДРО́ВАНИЙ, а, е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Аж шусть! пан писар з командою: – Де ваш Левко мандрований? (Г. Квітка-Основ'яненко); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Словник української мови у 20 томах
- мандрований — Мандро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мандрований — МАНДРО́ВАНИЙ, а, е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Аж шусть! пан писар з командою: — Де ваш Левко мандрований? (Кв.-Осн., II, 1956, 303); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Кач., II, 1958, 401). Словник української мови в 11 томах