1. Орфографічний словник української мови

мандрований

мандро́ваний

прикметник

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандрований — -а, -е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мандрований — МАНДРО́ВАНИЙ, а, е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Аж шусть! пан писар з командою: – Де ваш Левко мандрований? (Г. Квітка-Основ'яненко); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Словник української мови у 20 томах
  3. мандрований — МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л. Словник синонімів української мови
  4. мандрований — Мандро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мандрований — МАНДРО́ВАНИЙ, а, е, заст. Мандрівний (у 1 знач.). Аж шусть! пан писар з командою: — Де ваш Левко мандрований? (Кв.-Осн., II, 1956, 303); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Кач., II, 1958, 401). Словник української мови в 11 томах