1. Словник синонімів української мови

мантія

ПЛАЩ (верхній широкий безрукавий одяг), ОПАНЧА́ заст., ОПАНЧИ́НА розм., заст., МА́НТА діал.; МА́НТІЯ (такий одяг, що спадає до землі); ПОРФІ́РА (довга пурпурова мантія). Брудом страшенним укритий Харон: ..Плащ той забруднений грубим вузлом йому висить на плечах (переклад М. Зерова); Причепив (Василько) до пояса меч, зверху надів опанчу і пішов за Данилом (А. Хижняк); На козаку, бідному летязі,.. Опанчина рогожовая, Поясина хмеловая (дума); Ой сиджу я, сиджу, на палаш приперся, манта ми широка, полами утерся (Ю. Федькович); На знак жалоби.. члени ордену носять траурний одяг — синьо-зелені мантії (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантія — ма́нтія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мантія — Довгий ПЛАЩ; (пурпурова) порфіра. Словник синонімів Караванського
  3. мантія — Верхній одяг архиєреїв та ченців, що являє собою довгу накидку без рукавів Словник церковно-обрядової термінології
  4. мантія — -ї, ж. 1》 Довгий широкий одяг у вигляді плаща, що спадає до землі. 2》 зоол. Складка шкіри, що огортає тіло деяких безхребетних тварин. 3》 геол. Оболонка земної кулі між її корою та ядром. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мантія — Кирея, керея, див. одіяння, тога Словник чужослів Павло Штепа
  6. мантія — МА́НТІЯ, ї, ж. 1. Довгий широкий одяг у вигляді плаща, що спадає до землі. Обидві постаті були дуже схожі на черниць у широких мантіях та клобуках (І. Нечуй-Левицький); Входять Судді в довгих мантіях. За ними несуть стіл, вкритий зеленим сукном (О. Словник української мови у 20 томах
  7. мантія — ма́нтія (від грец. μάντιον – покривало) 1. Широкий, довгий одяг у формі плаща. 2. Складка шкіри деяких безхребетних тварин (молюсків, раків), що вкриває все тіло. 3. М. Землі – одна з внутрішніх оболонок (геосфер) земної кулі, лежить між земною корою й ядром; пересічна грубизна близько 2900 км. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. мантія — Ма́нтія, -тії, -тією; -тії, -тій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мантія — МА́НТІЯ, ї, ж. 1. Довгий широкий одяг у вигляді плаща, що спадає до землі. Обидві постаті були дуже схожі на черниць у широких мантіях та клобуках (Н.-Лев., II, 1956, 69); Сухе лице під чорним прокурорським ковпаком.. Словник української мови в 11 томах