1. Словник синонімів української мови

меж

СЕ́РЕД кого, чого, прийм. (при означенні осіб, предметів і т. ін., в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія), ПО́СЕРЕ́Д, МІЖ ким, чим, ПО́МІЖ ким, чим, МЕЖ (МЕЖИ́) ким, чим, розм., ПОМЕ́ЖИ ким, чим, розм., СЕРЕДИ́ заст. — Ні, ти ще, бачу, не набрався розуму, ще тобі до-о-овго треба тертися серед людей! (Є. Гуцало); Он дівча якесь випросталось серед міжрядь (О. Гончар); Давня ворожнеча між хлопцями не затихла (А. Головко); Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Леся Українка); Замішався, як ополоник межи ложками (прислів'я); Над Дніпровою сагою стоїть явір меж лозою (Т. Шевченко); За струмочком, помежи кущами, гадюкою в'ється на Шевченкову гору стежечка (М. Коцюбинський); Та не знайшов і там покою Середи скреготу та тьми (П. Грабовський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. меж — меж прийменник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. меж — див. близько Словник синонімів Вусика
  3. меж — прийм., діал. Між. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. меж — МЕЖ див. між. Словник української мови у 20 томах
  5. меж — МЕЖ, прийм., діал. Між. З Трубайлом Альта меж осокою Зійшлись, з’єднались, мов брат з сестрою (Шевч., II, 1953, 26); Запровадь мене до дому Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (Рудан., Тв., 1956, 74). Словник української мови в 11 томах
  6. меж — Меж, межи пред. Между. а) Съ родит. и творит. на вопросъ: гдѣ? Межи білих хаток. О. 1861. І. 9. Знаєте нас самих, знайте й меж людьми. Ном. № 14108. б) Съ винит. на вопр.: куда? Вліз межи молот і ковадло. Ном. № 1817. Ох, ідеш ти, доню, меж чужії люде. Мет. межи очі (вдарити, плюнути). Въ глаза. Словник української мови Грінченка