меж

Значення в інших словниках

1. меж — меж прийменник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
2. меж — прийм., діал. Між. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. меж — МЕЖ див. між. Словник української мови у 20 томах
4. меж — СЕ́РЕД кого, чого, прийм. (при означенні осіб, предметів і т. ін., в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія), ПО́СЕРЕ́Д, МІЖ ким, чим, ПО́МІЖ ким, чим, МЕЖ (МЕЖИ́) ким, чим, розм., ПОМЕ́ЖИ ким, чим, розм., СЕРЕДИ́ заст. Словник синонімів української мови
5. меж — МЕЖ, прийм., діал. Між. З Трубайлом Альта меж осокою Зійшлись, з’єднались, мов брат з сестрою (Шевч., II, 1953, 26); Запровадь мене до дому Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (Рудан., Тв., 1956, 74). Словник української мови в 11 томах
6. меж — Меж, межи пред. Между. а) Съ родит. и творит. на вопросъ: гдѣ? Межи білих хаток. О. 1861. І. 9. Знаєте нас самих, знайте й меж людьми. Ном. № 14108. б) Съ винит. на вопр.: куда? Вліз межи молот і ковадло. Ном. № 1817. Ох, ідеш ти, доню, меж чужії люде. Мет. межи очі (вдарити, плюнути). Въ глаза. Словник української мови Грінченка