1. Словник синонімів української мови

межник

МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом). Леся йшла польовою межею вздовж просяного лану (В. Козаченко); В гранях Січі спить нерушно Кам'яна планина (Я. Щоголів); Скоро ми ввійшли в обруб міста (І. Франко); Дівчина сиділа на обніжку, на зеленій траві, та плела вінок (Панас Мирний); На обміжках, серед хлібів цвіли червоні маки (Ю. Збанацький); Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (М. Драй-Хмара); Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (В. Минко); Хариті не видно: мабуть, не шляхом, а навпростець, міжниками побігла (Б. Грінченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. межник — межни́к іменник чоловічого роду межа діал. Орфографічний словник української мови
  2. межник — див. межа Словник синонімів Вусика
  3. межник — -а, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. межник — МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (В. Минко). Словник української мови у 20 томах
  5. межник — Межни́к, -ка́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. межник — МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (Минко, Вибр., 1952, 109). Словник української мови в 11 томах
  7. межник — Межник, -ка м. 1) Полоса незасѣянной земли между двумя нивами. Харьк. у. 2) Промежность, perinaeum. Пятигор. окр. Словник української мови Грінченка