межник

Значення в інших словниках

1. межник — межни́к іменник чоловічого роду межа діал. Орфографічний словник української мови
2. межник — -а, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. межник — МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (В. Минко). Словник української мови у 20 томах
4. межник — МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом). Словник синонімів української мови
5. межник — Межни́к, -ка́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. межник — МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (Минко, Вибр., 1952, 109). Словник української мови в 11 томах
7. межник — Межник, -ка м. 1) Полоса незасѣянной земли между двумя нивами. Харьк. у. 2) Промежность, perinaeum. Пятигор. окр. Словник української мови Грінченка