мекати
МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути. Вівці бекають, мекають, кахикають... (Панас Мирний); Мекає телятко в хлівці (А. Тесленко); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить, Трусне борідкою або хитне рогами, Мекече, бурмотить (Л. Глібов); А вони (вівці), біднятка, вже навіть не бегечуть, тільки зіб'ються в купку і чекають тихо своєї смерті (І. Франко); Біле ягнятко було заблукалося межи волів.. Блеяло, аж плакало (В. Стефаник); За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мекати — ме́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мекати — -аю, -аєш, недок. 1》 Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. 2》 перен. Говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи між ними звуки "мм", "ме". Великий тлумачний словник сучасної мови
- мекати — МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (прислів'я); Глухо мекали вівці в кошарі (Т. Масенко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- мекати — МЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін. Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне (Укр.. присл.., 1955, 215); Глухо мекали вівці в кошарі (Мас., Сорок.., 1957, 319). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
- мекати — Ме́кати, -каю, -єш, одн. в. ме́кнути, -ну, -неш гл. Блеять. Словник української мови Грінченка