1. Словник синонімів української мови

менестрель

ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст., ВІРША́Р заст.; ЛІ́РИК (автор ліричних віршів); БАРД, МЕНЕСТРЕ́ЛЬ (у середні віки — мандрівний поет-музикант; сучасне — поет, який виконує свої вірші в супроводі музики); ПІСНЯ́Р (автор текстів пісень або той, хто виконує свої вірші в супроводі музики). Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білії чола коханим своїм... (Т. Осьмачка); Ти, співець, заплутався в тенета Ритмів, рим (Т. Масенко); На легкім крилі уяви Вгору зноситься піїт (переклад М. Зерова); Люде добрі! пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу (В. Самійленко); Пушкін і Лермонтов правдиві поети, а не версифікатори тільки, люди великого таланту, признаного усією Європою (М. Драгоманов); Як ті квіти перворожі, Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі-бояни (П. Усенко); — Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (переклад М. Лукаша); Їздили тоді Милорадовичі до Галаганів послухати мужицького віршописця... (Ф. Бурлака); Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Ми знаємо й про такі факти, що українці переписували собі твори галицьких віршарів (І. Франко); Поезія Роберта Бернса, народного барда Шотландії, викликала чималий інтерес української інтелігенції в другій половині XІX ст. (з журналу); То розтинає даль не менестрель Гренади, — попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра). — Пор. 1. писа́ка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. менестрель — менестре́ль іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. менестрель — -я, ч. 1》 У середньовічній Франції та Англії – мандрівний поет-музикант. 2》 Про поета, який оспівує кого-, що-небудь. 3》 Про виконавця сучасних молодіжних пісень (часто власних). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. менестрель — Кобзар (французький) Словник чужослів Павло Штепа
  4. менестрель — (фр. menestrel — той, хто слугує) — народний мандрівний співак-музикант, який до XVII ст. був слугою трубадура або феодала. З часом поняття М. і трубадур стали синонімами. Найбільш поширеним мистецтво... Словник-довідник музичних термінів
  5. менестрель — МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, ч., іст. 1. У 12–13 столітті Франції та Англії – поет, співець при службі у сенйора. 2. У 14–18 столітті, так називалися мандрівні народні музиканти. Співають менестрелі балади сонцю (Н. Забіла). 3. перен. Співець, поет. Словник української мови у 20 томах
  6. менестрель — менестре́ль (франц. menestrel, від лат. ministerialis – той, що перебуває на службі) 1. Професійний співець і музикант у феодальній Франції і Англії. В 12–13 ст. перебували, головним чином, на службі у сеньйора (1). 2. В 14–18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. менестрель — Менестре́ль, -ре́ля; -ре́лі, -лів (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. менестрель — МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, ч. У середньовічній Франції та Англії — мандрівний поет-музикант. Співають менестрелі балади сонцю (Забіла, Поезії, 1963, 85); *Образно. Знаю, прийдуть нові менестрелі, тисячі невідомих Сосюр (Сос., І, 1957, 212). Словник української мови в 11 томах