1. Словник синонімів української мови

металевий

ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Звідусюди чути мелодійний дзвенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Тулуб); І співає (невістка), і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (П. Тичина); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С. Добровольський); Тремкий (голос), як тонке срібло, як найтонший кришталь (Словник Б. Грінченка); Сміялась Соломія, і одляски її сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (І. Нечуй-Левицький); Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка); У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок (В. Собко); Кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (М. Стельмах) — Пор. 1. голосни́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. металевий — метале́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. металевий — Металічний; (голос) дзвінкий; пор. ЗАЛІЗНИЙ, СТАЛЕВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. металевий — [меиталевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. металевий — -а, -е. 1》 Прикм. до метал. || Зробл., вигот. з металу. 2》 Власт. металу. 3》 перен. Такий, як метал, такий, як у металу. || Який нагадує звуки від удару по металу (голос, сміх і т. ін.); дзвінкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. металевий — МЕТАЛЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до мета́л. Он підходять до печей платформи, З них скидають металевий брухт... (М. Шеремет); // Зробл., вигот. з металу. Ноги, немов металеві пружини, безупинно і рівно стукають в землю (М. Словник української мови у 20 томах
  6. металевий — Метале́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. металевий — МЕТАЛЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до мета́л. Он підходять до печей платформи, З них скидають металевий брухт… (Шер., Дружбою.., 1954, 25); // Зробл., вигот. з металу. Ноги, немов металеві пружини, безупинно і рівно стукають в землю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. металевий — Металевий, -а, -е Металлическій. Желех. Словник української мови Грінченка