метка

ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак). Чайки цілими зграями літали над водою, жалібно скиглячи, однаково і в погоду і в негоду, вдень і вночі (Леся Українка); Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (М. Коцюбинський); Раз він натрапив на цілий табун вепрів (С. Скляренко); Пролетіло над ними стадо якихсь птахів, може, диких гусей (М. Коцюбинський); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда (М. Коцюбинський); Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави, на білокрилих чайок, що стаями в'ються над нею (О. Гончар); Пливуть в прозорому повітрі косяки гусей, стомлені довгим перельотом (Г. Епік); Одбиваючись од цілої метки собак, професор нарешті цілий і здоровий всунувся до господи (А. Кримський). — Пор. 1. ста́до.

НИ́ЗКА (про нанизану певну кількість риби, а також нитку, лозину тощо, призначену для цього); МЕ́ТКА розм. (про нанизану рибу); КУКА́Н (у рибалок — довга нитка, мотузка, на яку нанизують рибу). Низка окунів; Нанизати рибу на низку; — Спочатку давай прив'яжемо цього судака на кукан, — сказала Серафима (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метка — ме́тка іменник жіночого роду нанизаний на нитку ряд чого-небудь; низка розм. Орфографічний словник української мови
  2. метка — -и, ж., розм. 1》 Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (перев. риби); низка. 2》 Гурт, зграя (про собак). || перен. Багато кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. метка — МЕ́ТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Панас Мирний). 2. Гурт, зграя (про собак). Словник української мови у 20 томах
  4. метка — МЕ́ТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Мирний, IV, 1955, 207). 2. Гурт, зграя (про собак). Словник української мови в 11 томах
  5. метка — Ме́тка, -ки ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В'юнів метками продають. Богодух. у. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко. Г. Барв. 130. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок. Мир. ХРВ. 108. Словник української мови Грінченка