метка

ме́тка

-и, ж., розм.

1》 Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (перев. риби); низка.

2》 Гурт, зграя (про собак).

|| перен. Багато кого-, чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метка — ме́тка іменник жіночого роду нанизаний на нитку ряд чого-небудь; низка розм. Орфографічний словник української мови
  2. метка — МЕ́ТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Панас Мирний). 2. Гурт, зграя (про собак). Словник української мови у 20 томах
  3. метка — ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак). Словник синонімів української мови
  4. метка — МЕ́ТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Мирний, IV, 1955, 207). 2. Гурт, зграя (про собак). Словник української мови в 11 томах
  5. метка — Ме́тка, -ки ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В'юнів метками продають. Богодух. у. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко. Г. Барв. 130. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок. Мир. ХРВ. 108. Словник української мови Грінченка