1. Словник синонімів української мови

мешкати

ЖИ́ТИ (бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ рідше, ПОЖИВА́ТИ розм., СИДІ́ТИ розм.; НАСЕЛЯ́ТИ (про велику кількість людей на якійсь території); МЕ́ШКАТИ (перев. у певному приміщенні). У хаті жила Кармелева дружина з дочкою (Марко Вовчок); Єсть хата під лісом — гін двоє від нас — В ній баба стара проживає (Л. Боровиковський); Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний (Леся Українка); Швець там (у хатині) поживає (П. Грабовський); Можливо, нарешті, ніколи він (анарх) не був у санаторійній зоні і сидить зараз десь в ізольованому помешканні (М. Хвильовий); Двісті тисяч слов'ян, серед яких більше чверті українців, населяють Бразилію (з газети); Вони міцно замкнули двері у своїй хаті і попросили господаря, що мешкав у тім будинку, аби він позамикав добре двері і вікна в сінях (М. Грушевський). — Пор. 2. бу́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мешкати — ме́шкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мешкати — (де) проживати, г. замешкувати; (безвиїзно) домувати, (на квартирі) квартирувати; п! ЖИТИ; п-к -АЮЧИЙ, що мешкає, жилець, мешканець, фр. поселений, г. замешкалий. Словник синонімів Караванського
  3. мешкати — див. жити Словник синонімів Вусика
  4. мешкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Жити, проживати (у певному приміщенні). || Жити (в гнізді, лігві і т. ін. – про тварин, птахів). 2》 рідко. Жити, проживати у певній місцевості, місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мешкати — МЕ́ШКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Жити, проживати (у певному приміщенні). Вілла, де я мешкаю, в кращій, тихішій і теплішій частині острова (М. Коцюбинський); У тім самім домі, де мешкала учителька Марія, була на піддашші маленька .. Словник української мови у 20 томах
  6. мешкати — ме́шкати проживати (ср, ст): Хату будували щонайменше два роки. Першого року “тягнули” під дах і вінчали роботу, а через зиму мури мали висохнути. Тоді будову хати викінчували. Це тривало довго і коштувало багато, але будинок міг стояти сотні років. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мешкати — МЕ́ШКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Жити, проживати (у певному приміщенні). Вілла, де я мешкаю, в кращій, тихішій і теплішій частині острова (Коцюб., III, 1956, 406); У тім самім домі, де мешкала учителька Марія, була на піддашші маленька.. Словник української мови в 11 томах