мжити
I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг — падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ (ІМЖИ́ЧИТИ), МЖИ́ТИ (ІМЖИ́ТИ), СЛЬОТИ́ТИ розм., СІ́ЯТИ розм., СІ́ЯТИСЯ розм., ПОРОШИ́ТИ розм., МИГИ́ЧИТИ діал., ГЕ́МЗИТИ діал. Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); — Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з'їдав вуйко (ведмідь) майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам'ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- мжити — мжи́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- мжити — МЖИЧИТИ імжити, мрячити, д. мигичити, о. сіяти <�як крізь сито>. Словник синонімів Караванського
- мжити — див. мжичити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мжити — МЖИ́ТИ див. мжи́чити. Словник української мови у 20 томах
- мжити — Мжи́ти, мжить Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мжити — МЖИ́ТИ див. мжи́чити. Словник української мови в 11 томах
- мжити — Мжити, мжить гл. безл. Мороситъ (о дождѣ). Словник української мови Грінченка