мжичити
I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг — падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ (ІМЖИ́ЧИТИ), МЖИ́ТИ (ІМЖИ́ТИ), СЛЬОТИ́ТИ розм., СІ́ЯТИ розм., СІ́ЯТИСЯ розм., ПОРОШИ́ТИ розм., МИГИ́ЧИТИ діал., ГЕ́МЗИТИ діал. Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); — Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з'їдав вуйко (ведмідь) майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам'ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- мжичити — мжи́чити 1 дієслово недоконаного виду падати дрібними краплями — про дощ мжи́чити 2 дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- мжичити — -ить і мжити, мжить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мжичити — МЖИ́ЧИТИ, ить, МЖИ́ТИ, ить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.). Темінь. Мжичить .. осінній дощ, під ногами хлюпає вода (А. Хижняк); // безос. Мжичило. Пронизлива осіння вогкість проймала тіло (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- мжичити — МЖИ́ЧИТИ, ить і МЖИ́ТИ, мжить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.). Темінь. Мжичить.. осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Хижняк, Тамара, 1959, 163); // безос. Мжичило. Пронизлива осіння вогкість проймала тіло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 284). Словник української мови в 11 томах