мзда

ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.; ДОПЛА́ТА, ПРИПЛА́ТА (додаткова); ОПЛА́ТА (грошова); ЗАРПЛА́ТА, ПЛАТНЯ, ЗАРПЛАТНЯ́ розм., ПОЛУ́ЧКА розм. (заробітна); ПОДЕ́НЩИНА, ПОДЕ́ННЕ (ПОДЕ́ННА) у знач. ім., розм. (поденна). Усе так само ходила удова на панщину, та усе менша їй плата була (Марко Вовчок); (Другий левіт:) Майстрам громадським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка); — Приходь увечері. Мішок порожній захопи з собою. Перший платіж, два пуди, дам (А. Головко); Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І. Франко); А ціни і не сказав (хазяїн), по чому платитиме Трохимові, чи у день, чи потиженно (Г. Квітка-Основ'яненко); (Степан:) Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам, як віл, без найменшої заплати!.. (М. Кропивницький); — Утримання їм (жовнірам) два роки не сплачено (З. Тулуб); По всій Московщині в ті роки платили жалування царевим слугам тільки міддю (О. Ільченко); Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Ю. Смолич); — Де ж тепер візьмеш цілих п'ятдесят копійок за день? Це в самій Таврії не завжди косарі мають таку оплату (М. Стельмах); Маркові визначили зарплату, харчі і спецодяг (М. Трублаїні); Тяжко було йому жити на сімнадцять карбованців платні (С. Васильченко); А з заводу ти наче летів, Щоб порадувать друзів, рідню, Й непомітно до серця тулив Свою першу в житті зарплатню! (В. Бичко); Проміння сонця гріло тучку, хитались віти золоті, коли він матері получку приніс уперше у житті (В. Сосюра). — Пор. заробі́ток.

ХАБА́Р (плата службовій особі за якусь незаконну послугу як підкуп), МЗДА ірон., КАЛИ́М розм., ПІДНО́С заст., ПІДНО́ШЕННЯ заст., БАЗАРИ́НКА (БАСАРИ́НКА) заст., БАКШИ́Ш розм. заст., ХАВТУ́Р заст., ХАВТУ́РА заст., ХАПТУ́РА діал. Отець Харитін догадався, що час давати столоначальникові хабара (І. Нечуй-Левицький); Антін Андрійович був добре обізнаний з придворними звичаями, за якими кожний вельможа і урядовець претендував на мзду, що іменувалася лагідним словом "подарунок" (С. Добровольський); — Пробачте, товаришу шофер, — каже Тіберій, — може, ви гадаєте з нас добрий калим брати, то помиляєтесь. Ми на студентському бюджеті (Ю. Яновський); Не йди в суд з одним носом, а йди з підносом (прислів'я); Ти базаринку любиш брати, А людям в нужді помагати Не дуже, бачу, поспішивсь (І. Котляревський); Нашіптування Хосров-хана про великі бакшиші, котрі одержує візир від іноземних послів, мають під собою підставу (Н. Рибак).