микати

СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами), ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИ діал., ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИ підсил., ДРА́ТИ підсил., РВА́ТИ підсил., МИ́КАТИ діал. (перев. за волосся, вуха — до болю); ВИСМИ́КУВАТИ (з чогось, частинами). — Док.: посми́кати, смикну́ти, смикону́ти підсил. шарпну́ти, шарпону́ти підсил. сіпнути, сіпону́ти підсил. торсону́ти підсил. то́ргнути, торгону́ти підсил. термосну́ти підсил потягну́ти, потягти́, скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти (вскубну́ти), рвону́ти підсил. ви́смикнути. Січкар хватає рукою хвилястий чуб парубчака, смикає і сміється (М. Стельмах); — Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний); Вітер шарпав поли шинелей (З. Тулуб); Пісковий уже шарпнув дверима, відчинив їх (І. Ле); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (С. Васильченко); Чую спросоння, щось дверима торгає (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський); Сплеснула (мати) руками й стала його лаяти та за вуха скубти (Грицько Григоренко); Випливає з води мати, Сяде по тім боці.. Мовчки дивиться на сей бік, Рве на собі коси (Т. Шевченко); — Гей люди добрі, за що мні так Бог покарав, — плеснув долонями і став микати собі чупер (Марко Черемшина).

ЧЕСА́ТИ (льон або коноплі для прядива; вовну); МИ́КАТИ (льон або коноплі); ЧУХРА́ТИ (вовну). Біля вікна похмурий зігнутий вітчим чесав вовну (О. Десняк); Катерина зняла витіпану ручайку волокна і почала микати (С. Чорнобривець); От коли б ти, хазяїн, та овечки мав, То б я дома сиділа, вовничку чухрала (П. Чубинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. микати — Ми́кати: — виривати, скубти [54] — виривати [V] Словник з творів Івана Франка
  2. микати — ми́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. микати — Ми́кати. Смикати, скубти. Иноді крамар дуже вже поважно похитував сивою головою і нетерпеливо микав борідку (Галіп, 41). Українська літературна мова на Буковині
  4. микати — (волосся) рвати, скубти; (смикати) торгати, шарпати, сіпати. Словник синонімів Караванського
  5. микати — див. блудити Словник синонімів Вусика
  6. микати — -аю, -аєш і мичу, мичеш, недок., перех. 1》 Чесати льон або коноплі для прядива. 2》 діал. Виривати що-небудь звідкись; виривати з корінням (рослини). || Скубти. Горе микати нар.-поет. — бідувати, поневірятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. микати — МИ́КАТИ, аю, аєш і ми́чу, ми́чеш, недок. 1. що. Чесати льон або коноплі для прядива. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла (Я. Щоголів); Катерина взяла витіпану ручайку волокна і почала микати (С. Чорнобривець). 2. що, діал. Словник української мови у 20 томах
  8. микати — го́ре (своє́) ми́кати, нар.-поет. Бідувати, поневірятися і т. ін. — Батько його з матір’ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі (Укр.. казки). хоч ми́чки мич з кого, жарт. Фразеологічний словник української мови
  9. микати — МИ́КАТИ, аю, аєш і ми́чу, ми́чеш, недок., перех. 1. Чесати льон або коноплі для прядива. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла (Щог., Поезії, 1958, 236); Катерина взяла витіпану ручайку волокна і почала микати (Чорн., Потік.., 1956, 72). 2. діал. Словник української мови в 11 томах
  10. микати — Микати, -каю, -єш гл. 1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається... микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Камен. у. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, — доводиться микати Анан. Словник української мови Грінченка