милуватися

ЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, з кого-чого, на кого-що, ЛЮБУВА́ТИ ким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ) ким, чим, заст. з кого-чого, на кого-що; ТІ́ШИТИ (у спол. зі сл. око, зір і т. ін.). — Док.: уті́шитися (вті́шитися), полюбува́ти рідко. У білому вбранні на білій постелі .. сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля. Всі сусіди любуються нею, наче картиною (О. Довженко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Якийсь час він стояв мовчки, милувався з її роботи (Д. Ткач); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце (С. Чорнобривець); Мило було продиратися між кущами ліщини,.. любуючи на кожнім кроці все новими й новими фантазіями вибагливого потоку, малими водоспадами, озерцями (Г. Хоткевич); Люди було любують на них, як зійдуться де на весіллі, або в танку докупи (Марко Вовчок); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський); Тут рясно цвіли яблуні, груші.., а біля веранди тішили очі барвисті клумби запашних квітів (М. Шаповал); І свіжі квіти молодих бегоній Не тішать ока, хоч такі червоні! (М. Рильський).

ПЕ́СТИ́ТИСЯ (обмінюватися пестощами), ГОЛУ́БИТИСЯ, ПЕ́СТУВАТИСЯ розм., МИЛУВА́ТИСЯ фольк., ЛЮБУВА́ТИСЯ діал. В сінях почулися кроки матері, і молода жінка відскочила від чоловіка. Не випадає при матері пеститись (В. Гжицький); (Горпина (до Василя):) Тобі б все тільки аби цілуватись та голубитись (М. Кропивницький); І увесь день на тім пройшов, що усе вони пестувалися (Г. Квітка-Основ'яненко); Довго ще вони (Чіпка і Галя) любувалися та милувалися (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. милуватися — милува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. милуватися — (- коханих) голубитися; (чим) любуватися; (у чому) кохатися. Словник синонімів Караванського
  3. милуватися — [миелуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. милуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 Пестити один одного, виявляючи взаємне кохання, ніжність. 2》 ким, чим, з кого – чого, на кого – що, без додатка і з спол. як. Дивитися на кого-, що-небудь, відчуваючи приємність, насолоду; любуватися (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. милуватися — МИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Пестити один одного, виявляючи взаємне кохання, ніжність. Вони [голуби] цілуються і милуються, Сизими крильцями обнімаються (П. Чубинський); Семен Іванович з Галочкою і голубилися, і милувалися (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. милуватися — Милува́тися, -лу́юся, -лу́єшся ким, чим, на кого, на що, з чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. милуватися — МИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Пестити один одного, виявляючи взаємне кохання, ніжність. Вони [голуби] цілуються і милуються, Сизими крильцями обнімаються (Чуб., V, 1874, 247); Семен Іванович з Галочкою і голубилися, і милувалися (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  8. милуватися — Милуватися, -луюся, -єшся гл. 1) Ласкать другъ друга. Вони собі цілувались, цілувались, милувались. Мет. 25. 2) Любоваться. Знайшла очима свого сина і милувалась ним. Левиц. І. 269. Милувався такою вродливою красою. Мир. ХРВ. 61. Словник української мови Грінченка