монастир

МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. (невеликий, у відлюдній місцевості); ЛА́ВРА (великий православний чоловічий). Монастир скидався на грізного рицаря, вбраного в казковий, зачарований панцир (Я. Качура); (Матушка гуменя:) Сього року, сестри, нам і в обителі треба буде попрацювати (Панас Мирний); Була то стара будова, давній кляштор католицький (церква теж колись належала до нього), з товстими стінами, глибокими вікнами, з високим склепінням замість стелі (Леся Українка); Три місяці пустинь Китаївська і в ній Сковорода немов пливли — поміж садами рожаїстими (П. Тичина); Моя баба колись за п'ятсот кілометрів до Печерської лаври в Київ пішки ходила (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

монастир — монасти́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
монастир — [монастир] -тиер'а, ор. -тиерем, м. (ў) -тиер'і, мн. -тиер'і, -тиер'іў, д. -тиер'ам Орфоепічний словник української мови
монастир — -я, ч. 1》 У буддизмі, християнстві (православ'ї і католицизмі) – громада ченців або черниць, що з належними їй землями й капіталами становить церковно-господарську організацію. || збірн. Члени цієї громади. Великий тлумачний словник сучасної мови
монастир — МОНАСТИ́Р, я́, ч. 1. Релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та капіталами становить церковно-господарську організацію. Зібрав Олексій Галочку і випроводив її у монастир (Г. Словник української мови у 20 томах
монастир — підвести́ / підво́дити під монасти́р кого і без додатка. Діями, словами чи обманом поставити кого-небудь в скрутне або незручне становище; обдурити. Фразеологічний словник української мови
монастир — МОНАСТИ́Р, я́, ч. 1. Релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та капіталами становить церковно-господарську організацію. Зібрав Олексій Галочку і випроводив її у монастир (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
монастир — (грец. — усамітнене житло) Комплекс різних споруд або приміщень, призначений для проживання людей, які присвятили себе служінню релігійному культу. Виконувались у вигляді приміщень, заглиблених в скелях або землі (т. зв. Архітектура і монументальне мистецтво