1. Словник української мови в 11 томах

монастир

МОНАСТИ́Р, я́, ч.

1. Релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та капіталами становить церковно-господарську організацію.

Зібрав Олексій Галочку і випроводив її у монастир (Кв.-Осн., II, 1956, 347);

За Ярослава виник під Києвом Печорський монастир, що відіграв велику роль у справі поширення освіти серед правлячих класів Київської Русі (Іст. СРСР, І, 1956, 44);

// збірн. Члени цієї громади.

Монастир уже не спить (Коцюб., II, 1955, 109).

2. Церква, будівлі й територія, належні цій громаді.

Далеко від міста на високій скалі стояв багатий жіночий монастир (Фр., IV, 1950, 152);

Подивився чорт — а монастир мохом заріс, а в монаха борода до землі (Калин, Закарп" казки, 1955, 54).

◊ Підвести́ під монасти́р — поставити когось у скрутне становище.

— Вони — хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести, а нишком і підведуть під монастир — такі вони! (Вовчок, І, 1955, 377).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монастир — монасти́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монастир — [монастир] -тиер'а, ор. -тиерем, м. (ў) -тиер'і, мн. -тиер'і, -тиер'іў, д. -тиер'ам Орфоепічний словник української мови
  3. монастир — -я, ч. 1》 У буддизмі, християнстві (православ'ї і католицизмі) – громада ченців або черниць, що з належними їй землями й капіталами становить церковно-господарську організацію. || збірн. Члени цієї громади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. монастир — МОНАСТИ́Р, я́, ч. 1. Релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та капіталами становить церковно-господарську організацію. Зібрав Олексій Галочку і випроводив її у монастир (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. монастир — підвести́ / підво́дити під монасти́р кого і без додатка. Діями, словами чи обманом поставити кого-небудь в скрутне або незручне становище; обдурити. Фразеологічний словник української мови
  6. монастир — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
  7. монастир — (грец. — усамітнене житло) Комплекс різних споруд або приміщень, призначений для проживання людей, які присвятили себе служінню релігійному культу. Виконувались у вигляді приміщень, заглиблених в скелях або землі (т. зв. Архітектура і монументальне мистецтво