монастирський
МОНАСТИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монасти́р; належний йому.
Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур’яном (Довж., І, 1958, 243);
Монастирська земля;
// Власт. монастиреві.
Нове життє [життя] розвернулося тепер перед ним, з подобою монастирської строгості (Фр., II, 1950, 142);
Монастирське життя.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монастирський — монасти́рський прикметник Орфографічний словник української мови
- монастирський — -а, -е. Прикм. до монастир; належний йому. Монастирська земля. || Власт. монастиреві. Монастирське життя. Монастирський наказ — центральна державна установа в Росії в 1650-1725 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монастирський — МОНАСТИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монасти́р; належний йому. Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур'яном (О. Довженко); Монастирська земля; // Власт. монастиреві. Нове життє [життя] розвернулося тепер перед ним, з подобою монастирської строгості (І. Франко); Монастирське життя. Словник української мови у 20 томах