1. Великий тлумачний словник сучасної мови

монастирський

монасти́рський

-а, -е.

Прикм. до монастир; належний йому. Монастирська земля.

|| Власт. монастиреві. Монастирське життя.

Монастирський наказ — центральна державна установа в Росії в 1650-1725 рр., яка відала адміністративно-фінансовими та судовими питаннями церковного управління.

Монастирські селяни — категорія феодально-залежних селян в Росії з 11 ст. до середини 18 ст.; належали монастирям.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монастирський — монасти́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. монастирський — МОНАСТИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монасти́р; належний йому. Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур'яном (О. Довженко); Монастирська земля; // Власт. монастиреві. Нове життє [життя] розвернулося тепер перед ним, з подобою монастирської строгості (І. Франко); Монастирське життя. Словник української мови у 20 томах
  3. монастирський — МОНАСТИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монасти́р; належний йому. Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур’яном (Довж., І, 1958, 243); Монастирська земля; // Власт. монастиреві. Словник української мови в 11 томах