1. Словник синонімів української мови

мораль

ВИ́СНОВОК (остаточна думка, логічний підсумок спостережень, міркувань, розгляду фактів), УМОВИ́ВІД рідко; МОРА́ЛЬ (повчальний висновок). Зірким оком помітила перстень на правій руці в Бориса Савовича й одразу ж зробила висновок, що вже він одружений (О. Гончар); Наші відчуття, уявлення, поняття, умовиводи є образом зовнішнього світу (з наукової літератури); Байку хіба розкажу, а мораль ви самі вже виводьте (Леся Українка).

МОРА́ЛЬ (система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства); Е́ТИКА (сукупність моральних правил). Людина живе в суспільстві і не може бути не залежною від нього, від його моралі (В. Логвиненко); Відсутність етики професійної і людської — чорна діра, здатна поглинути все живе (з газети).

ПОВЧА́ННЯ (слова, що містять поради, напучування тощо), ПРО́ПОВІДЬ розм., МОРА́ЛЬ розм., ОТЧЕНА́Ш жарт., РЕКОМЕНДА́ЦІЯ перев. книжн., ПОУЧЕ́ННЯ книжн. заст., ВИ́ЧИТИ діал., ПОУ́КА діал. Андрій не приймав тих повчань, він або огризався, або істерично кричав і замикався в собі (Ю. Мушкетик); Сказала (Вероніка), хоробливо усміхнувшись: — По твоїй проповіді живу, брате: треба дивитись глибше на життя (М. Хвильовий); Обов'язкові елементи байки: алегорія, розповідь про подію, мораль (з підручника); Любив дід додержати до послідньої хвилини, приголомшити, а потім вичитати доброго отченашу (Г. Хоткевич); В часи студентства в інституті по рекомендації професора Кричевського під час літніх канікул я багато мандрував по селах Чернігівщини (з журналу); Княжич жив у печері великого Никона, читаючи вголос його книги й приймаючи поучення від великих старців Печерського монастиря (М. Грушевський); Полюбились йому дідові вичити, розумні, правдиві, добрі (Панас Мирний); — Ви, може, гадаєте, що я, як старший, вважаю своїм обов'язком давати вам якісь батьківські поуки? (М. Рудницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мораль — мора́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мораль — (засади поведінки) етика; (у байці) повчання, висновок; ЖМ. нотація, напучення, напоумлення, п. молитва. Словник синонімів Караванського
  3. мораль — (від лат. moralis — моральний, від mores — звичаї) 1) система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулююють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості 2) переносно — повчальний висновок з якоїсь події; повчання, напутня порада 3) авторський висновок у художньому творі Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. мораль — [морал'] -л'і, ор. -л':у Орфоепічний словник української мови
  5. мораль — -і, ж. 1》 Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.). 2》 Повчальний висновок із чогось. 3》 розм. Повчання, настанови, поради. Читати (прочитати і т. ін.) мораль — повчати, давати настанови, поради. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мораль — МОРА́ЛЬ, і, ж. 1. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.). Польська аристократія з своєю буржуазною мораллю і голим цинізмом в “Основах суспільності” і в повісті “Для домашнього вогнища”... Словник української мови у 20 томах
  7. мораль — мора́ль (лат. moralis – моральний, від mores – звичаї) 1. Система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості. В антагоністичному класовому суспільстві М. має класовий характер. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. мораль — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Фразеологічний словник української мови
  9. мораль — МОРАЛЬ (лат. moralis — моральний, від mores — звичаї) — духовно-культурний механізм регуляції поведінки особистості та соціальних груп за допомогою уявлень про належне, в яких узагальнені норми, цінності, зразки поведінки... Філософський енциклопедичний словник
  10. мораль — Мора́ль, -ра́лі, -ра́лі, -ра́ллю; -ра́лі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мораль — МОРА́ЛЬ, і, ж. 1. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.). Польська аристократія з своєю буржуазною мораллю і голим цинізмом в "Основах суспільності" і в повісті "Для домашнього вогнища"... Словник української мови в 11 томах
  12. мораль — рос. мораль одна з форм суспільної свідомості, сукупність принципів, правил і норм, що історично змінюються і регулюють поведінку людей, ставлення одне до одного і до суспільства. Eкономічна енциклопедія
  13. мораль — Мораль, -лі ж. Нравственность. Левиц. Пов. 72. Про мораль багацько по книжках читали. О. 1861. XI. 101. Словник української мови Грінченка