моргун

ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МОРГУ́Н розм. рідко, СЕЛАДО́Н заст. (той, хто любить залицятися до жінок, дівчат); ДІВЧАЧУ́Р розм., ДІВЧУ́Р розм. (той, хто захоплюється дівчатами). Надія не звертала ніякої уваги на залицяльників, хоч були серед них хлопці хороші й порядні (І. Цюпа); — Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові (А. Головко); За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); — Поруновський хотів стрілятись за свою жінку з ловеласом Кочу (І. Нечуй-Левицький); Старий зальотник не поскупився на компліменти (Л. Дмитерко); — Я й сама бачу, який ти є волоцюга й зальотник!.. — Джиґун! Баболюб! (О. Ільченко); Я, Хома Прищепа, ..хоч і не бабій і не джиґун, ..а на гарну молодицю чи на гарну дівку люблю подивиться (Є. Гуцало); Звертаючись мислено до свого рідного села, пригадую відчайдушного спідничника і розпусника Корсана, якого замінив не менш талановитий ловелас (Ю. Мельничук). — Пор. споку́сник.