моруха
ПО́РХАВКА (кулястий гриб, який, достигаючи, наповнюється спорами), МОРУ́ХА, ДОЩОВИ́К, ПУ́РХАВКА діал., МРЮ́ХА діал. Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (В. Гжицький); Дивний гриб-дощовик, якого лісники звали мрюхою, круглий, без ніжки, завбільшки з дитячу голову, ріс у потаємних лісових куточках (О. Донченко); Нарешті крізь бур'ян дрібний і кучерявий, Як та перчичниця з пекучим порошком, Жовтіє пурхавка (М. Рильський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моруха — мору́ха іменник жіночого роду порхавка — кулястий гриб Орфографічний словник української мови
- моруха — -и, ж. Те саме, що порхавка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- моруха — МОРУ́ХА, и, ж. Те саме, що по́рхавка. Доки Харита, охаючи над виразками на Ількових ногах, затоптувала їх морухою і обв'язувала ганчірками, .. за вікном зовсім розвиднілось (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- моруха — МОРУ́ХА, и, ж. Те саме, що по́рхавка. Доки Харита, охаючи над виразками на Ількових ногах, затоптувала їх морухою і обв’язувала ганчірками, .. за вікном зовсім розвиднілось (Панч, Вибр., 1947, 194). Словник української мови в 11 томах
- моруха — Моруха, -хи ж. Грибъ дождевикъ. Харьк. у. см. морюха. Словник української мови Грінченка