моруха

ПО́РХАВКА (кулястий гриб, який, достигаючи, наповнюється спорами), МОРУ́ХА, ДОЩОВИ́К, ПУ́РХАВКА діал., МРЮ́ХА діал. Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (В. Гжицький); Дивний гриб-дощовик, якого лісники звали мрюхою, круглий, без ніжки, завбільшки з дитячу голову, ріс у потаємних лісових куточках (О. Донченко); Нарешті крізь бур'ян дрібний і кучерявий, Як та перчичниця з пекучим порошком, Жовтіє пурхавка (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моруха — мору́ха іменник жіночого роду порхавка — кулястий гриб Орфографічний словник української мови
  2. моруха — -и, ж. Те саме, що порхавка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. моруха — МОРУ́ХА, и, ж. Те саме, що по́рхавка. Доки Харита, охаючи над виразками на Ількових ногах, затоптувала їх морухою і обв'язувала ганчірками, .. за вікном зовсім розвиднілось (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  4. моруха — МОРУ́ХА, и, ж. Те саме, що по́рхавка. Доки Харита, охаючи над виразками на Ількових ногах, затоптувала їх морухою і обв’язувала ганчірками, .. за вікном зовсім розвиднілось (Панч, Вибр., 1947, 194). Словник української мови в 11 томах
  5. моруха — Моруха, -хи ж. Грибъ дождевикъ. Харьк. у. см. морюха. Словник української мови Грінченка