морхлий
ЗМО́РШКУВАТИЙ (вкритий зморшками), ЗМО́РЩЕНИЙ, ПОМО́РЩЕНИЙ, МОРЩА́ВИЙ рідше, МО́РХЛИЙ рідше, ПОБРИ́ЖЕНИЙ рідше, ПОБА́БЧЕНИЙ розм. рідко, БАБКУВА́ТИЙ діал. Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі (П. Кочура); Озирнувшися, він побачив проти себе жовте, поморщене бабине лице (І. Франко); Дід Журавка обернув до дітей морщаве з червоними прожилками лице (І. Цюпа); Вигинався півколом білястий, побрижений шрам на мізинці (О. Десняк); Лице в нього якесь побабчене (Лесь Мартович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- морхлий — мо́рхлий прикметник Орфографічний словник української мови
- морхлий — Зморщений, зморшкуватий; (- зерно) засохлий у колосі, недорозвинений. Словник синонімів Караванського
- морхлий — див. слабий Словник синонімів Вусика
- морхлий — -а, -е. Те саме, що зморщений 2). Морхле яблуко. Морхле зерно — зерно, що засохло на колоску; недорозвинене зерно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морхлий — МО́РХЛИЙ, а, е. Те саме, що змо́рщений 2. Коли підходить щось за бабуся. Лице морхле, маленьке, – як печена глива, – в руці білий ціпочок (І. Вирган); Морхле яблуко. Словник української мови у 20 томах
- морхлий — Мо́рхлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- морхлий — МО́РХЛИЙ, а, е. Те саме, що змо́рщений 2. Коли підходить щось за бабуся. Лице морхле, маленьке, — як печена глива, — в руці білий ціпочок (Вирган, В розп. літа, 1959, 271); Морхле яблуко. Словник української мови в 11 томах
- морхлий — Мо́рхлий, -а, -е Сморщенный, морщинистый (о плодахъ). Морхле яблуко, морхлі огірки. Черк. у. мо́рхле зерно. Зерно, засохшее въ колосѣ, недоразвившееся. Словник української мови Грінченка