мотуз

МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТ мор. (тонкий); ВУЖІ́ВКА діал., УЖВА́ діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув'язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев'язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв'язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); — Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив'язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотуз — мо́туз іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотуз — Линва, кодола, сов. канат; (з лози) ужва, вужівка; (для худоби) налигач; МОТУЗОК, зб. мотуззя. Словник синонімів Караванського
  3. мотуз — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  4. мотуз — -а, ч. Грубий мотузок. || Налигач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мотуз — МО́ТУЗ, а, ч., розм. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (М. Коцюбинський); // Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. мотуз — слаби́й, як уче́тверо мо́туз, ірон. Вживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (слабий). Він такий слабий як учетверо мотуз (Сл. Б. Грінченка). Фразеологічний словник української мови
  7. мотуз — МО́ТУЗ, а, ч. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Коцюб., І, 1955, 355); // Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. мотуз — Мо́туз, -за м. Веревка. Стали-сьмо на попас, я коні мотузом добрим до воза прив'язав. Литин. у. Слабий, як учетверо мотуз. Ном. № 8132. Мотуз въ ткацкомъ станкѣ — см. верстат. Шух. І. 256. ум. мотузок, мотузо́чок. Словник української мови Грінченка