1. Словник української мови у 20 томах

мотуз

МО́ТУЗ, а, ч., розм.

Грубий мотузок.

Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (М. Коцюбинський);

// Налигач.

Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Л. Мартович);

Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (М. Томчаній).

◇ (1) Як уче́тверо мо́туз, зі сл. слабий, ірон. – уживається для вираження категоричного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (слабий, міцний).

Слабий, як учетверо мотуз (Номис);

Іноді окремі люди намагаються приховати свої лінощі вигадками про хворобу. Таких народ висміює: “Слабий, як учетверо мотуз” (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотуз — мо́туз іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотуз — Линва, кодола, сов. канат; (з лози) ужва, вужівка; (для худоби) налигач; МОТУЗОК, зб. мотуззя. Словник синонімів Караванського
  3. мотуз — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  4. мотуз — -а, ч. Грубий мотузок. || Налигач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мотуз — слаби́й, як уче́тверо мо́туз, ірон. Вживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (слабий). Він такий слабий як учетверо мотуз (Сл. Б. Грінченка). Фразеологічний словник української мови
  6. мотуз — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
  7. мотуз — МО́ТУЗ, а, ч. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Коцюб., І, 1955, 355); // Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. мотуз — Мо́туз, -за м. Веревка. Стали-сьмо на попас, я коні мотузом добрим до воза прив'язав. Литин. у. Слабий, як учетверо мотуз. Ном. № 8132. Мотуз въ ткацкомъ станкѣ — см. верстат. Шух. І. 256. ум. мотузок, мотузо́чок. Словник української мови Грінченка