мрево
МА́РЕВО (зорове явище в атмосфері, при якому біля горизонту з'являються уявні зображення наземних предметів або ділянок неба), МІРА́Ж, МРЕ́ВО діал., МЕ́ВО діал.; ФАТА-МОРГА́НА (таке явище, при якому зображення наземних предметів — озер, гір, дерев тощо, які лежать за горизонтом, здебільшого спотворюються та швидко змінюються). Напитися б ото, прохолодитись, Поринути б у ті студені хвилі! Дарма! Ви наближаєтесь — нічого Немає: бурий степ і сірий пил... То, кажуть люди, марево, міраж, фата-морґана, — як там ще говорять? (М. Рильський); І всі ці видива й прозорі мева Розтанули і розійшлись, як мла, Коли блакить холодна вереснева В багрових стягах вільно попливла (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мрево — мре́во іменник середнього роду марево діал. Орфографічний словник української мови
- мрево — див. марево Словник синонімів Вусика
- мрево — -а, с., діал. Марево. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мрево — А, с., діал. Марево. Щось в'юниться в розпачі Між стволами дерев, І клякнуть очі Од сивих мрев. (Т.1, кн.2:36); Мокряччя. Осінь. Млисте мрево. Під лісом скирта — як промоклий лев. (Т.1,кн.2-155). Словник поетичної мови Василя Стуса
- мрево — МРЕ́ВО, а, с., діал. Марево. Ти [Карелія] стоїш мені в очах лісовим озерним мревом (І. Гончаренко); Сніги метуть. У вікнах біле мрево (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
- мрево — МРЕ́ВО, а, с., діал. Марево. Ти [Карелія] стоїш мені в очах лісовим озерним мревом (Гонч., Вибр., 1959, 263). Словник української мови в 11 томах
- мрево — Мре́во, -ва с. = марево. Та то ще, гляди, мрево. Ном. № 3058. Словник української мови Грінченка