мрукати

МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н. Рибак); Кіт умивається, мурчить — до гостей (Ю. Яновський); Тихо. Чути тільки, як муркає на канапі кіт (М. Коцюбинський); Ой кіт буде воркотати, Дитиночка буде спати (пісня); Наша кішка в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Н. Забіла); Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (М. Трублаїні); Здоровий величезний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мрукати — мру́кати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. мрукати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. мрукати — -аю, -аєш, недок., діал. Муркотати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мрукати — МРУ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал. Муркотати (у 1 знач.). Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає – з свого доброго талану (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. мрукати — МРУ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал. Муркотати (у 1 знач.). Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає — з свого доброго талану (Вовчок, І, 1955, 216). Словник української мови в 11 томах
  6. мрукати — Мрукати, -каю, -єш гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134. Словник української мови Грінченка