1. Словник синонімів української мови

мстити

МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ (ВІДІМЩА́ТИ) кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). — Док.: помсти́тися, помсти́ти, відомсти́ти (відімсти́ти), розплати́тися, відплати́ти, поквита́тися (поквитува́тися) з ким порахува́тися з ким розм. Тоді в нього в руках був надійний автомат, він міг мститися і мстився за своїх батьків нещадно (В. Собко); За тяжкі, глибокі рани дорогої сторони мстили наші партизани (М. Упеник); Розбитий храм Встає живий в моїй уяві І кличе знов в бої криваві Помстити лютим ворогам (О. Олесь); Десь недалеко ходив по бойових шляхах великий танк, помщався за Явдокимових синів (Л. Первомайський); Тричі ходив з отаманом Воювати з бусурманом, За батенька відомщати, За нещасну рідну мати, За сестрицину недолю, За свою сирітську долю (М. Костомаров); Як тільки ця територія була зайнята ворогами, вирушив (Джмелик) у Троянівку, щоб розплатитися за свої кривди (Григорій Тютюнник); Вперед пішли солдати, і зім'яли ворожу силу, й відплатили гідно За смерть сестри (М. Рильський); Мені дуже б хотілося допомогти вам поквитатися із бандою провокаторів (І. Головченко і О. Мусієнко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мстити — мсти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мстити — I відомщати, відплачувати, мститися, помщатися Фразеологічні синоніми: зганяти злість (на кому); згонити злість; мстити ворогові; мстити сторицею II див. кривдити Словник синонімів Вусика
  3. мстити — мщу, мстиш, недок. Те саме, що мститися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мстити — МСТИ́ТИ, мщу, мстиш, недок. Те саме, що мсти́тися. У краї здійметься війна. – Не задрижить гішпанка [іспанка] жвава; Убито друга – мстить вона (П. Грабовський); Одурили його, поставили не туди – і от мучився він тепер. Словник української мови у 20 томах
  5. мстити — Мсти́ти, мщу, мстиш кому за що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мстити — МСТИ́ТИ, мщу, мстиш, недок. Те саме, що мсти́тися. У краї здійметься війна. — Не задрижить гішпанка [іспанка] жвава; Убито друга — мстить вона (Граб., І, 1959, 233); Одурили його, поставили не туди — і от мучився він тепер. Словник української мови в 11 томах
  7. мстити — Мстити, мщу, мстиш гл. Мстить. Встрѣчено въ фальсифицированной исторической пѣснѣ: Вовкулакам, кателикам, мстючи зраду здала. Срезн. Запорожск. Ст. Часть. І. 38. Словник української мови Грінченка