мужикуватий

ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.; ХА́МСЬКИЙ зневажл. (про вдачу, вчинок і т. ін.). Сама себе прирекла (Тамара) на те, щоб зараз принижуватись перед оцим нікчемним, грубим, брутальним типом (О. Гончар); — Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! (І. Франко); Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Ю. Федькович); Чемність серед простолюду в усі віки була свята й висока, а бундючних гевалів, непоштивих та неґречних, не любили добрі люди ніколи й ніде (О. Ільченко); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я (Л. Первомайський); Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Нечуй-Левицький); Дикунське поводження; — Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити (Ю. Бедзик); — Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки, — погодився Марко (М. Стельмах); Хамська манера. — Пор. неви́хований, неосві́чений, нетакто́вний.