1. Словник синонімів української мови

мурло

НЕОТЕ́СА розм. (некультурна, невихована, неосвічена людина); МУРЛО́ зневажл., лайл., МУРМИ́ЛО зневажл., лайл., МУДЬ зневажл., лайл., ХАМУ́ЛА заст. зневажл., лайл. (груба, некультурна людина). — І слава Богові, що пішов у москалі, а то б вона його і так покинула... Мужик! неотеса!.. (Панас Мирний); Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки (П. Загребельний); — Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам.. — Ні, не хочу.. — О се ще... ціпов'яз! Родився мудьом (мудем) — мудьом і вмреш! — сказав Наум (М. Коцюбинський); — Чого ти на мене тикаєш? Я тобі не дам грошей за місяць. Ніяк не привчили цих хамул, як треба розмовлять з панами (І. Нечуй-Левицький). — Пор. неві́глас.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурло — мурло́ 1 іменник чоловічого або середнього роду, істота людина зневажл. мурло́ 2 іменник середнього роду обличчя зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. мурло — МУРМИЛО, див. МУГИР. Словник синонімів Караванського
  3. мурло — див. грубий; пихатий Словник синонімів Вусика
  4. мурло — -а, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурмило. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мурло — Мурмило, мармиза, див. морда, рило, хам Словник чужослів Павло Штепа
  6. мурло — МУРЛО́, а́, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурми́ло. Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки в темну глибину машини (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  7. мурло — мурло́ вул. неввічлива людина, хам, грубіян, нахаба (м, ср, ст)|| = мурґа ●мурло́ попа́рене = мурло́ (лайка): Ах ти, мурло попарене! Я скорше знав, як ти думав! (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мурло — А, ч. Бевзь, дурень. Між нами виростає море жахливих звуків, якесь мурло вклинюється в розмову, запитує «це баня?» (А. Дністровий). ◇ Мурло ходяче. Те, що її батько, мурло ходяче, мене не сприймає, було видно із самого початку (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  9. мурло — Мурло́, -ла́, -лу́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мурло — МУРЛО́, а, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурми́ло. Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки в темну глибину машини (Загреб., Шепіт, 1966, 191). Словник української мови в 11 томах
  11. мурло — Мурло́, -ла 1) Неотеса, грубый человѣкъ. 2) Харя, рыло. Словник української мови Грінченка