мурмило
НЕОТЕ́СА розм. (некультурна, невихована, неосвічена людина); МУРЛО́ зневажл., лайл., МУРМИ́ЛО зневажл., лайл., МУДЬ зневажл., лайл., ХАМУ́ЛА заст. зневажл., лайл. (груба, некультурна людина). — І слава Богові, що пішов у москалі, а то б вона його і так покинула... Мужик! неотеса!.. (Панас Мирний); Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки (П. Загребельний); — Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам.. — Ні, не хочу.. — О се ще... ціпов'яз! Родився мудьом (мудем) — мудьом і вмреш! — сказав Наум (М. Коцюбинський); — Чого ти на мене тикаєш? Я тобі не дам грошей за місяць. Ніяк не привчили цих хамул, як треба розмовлять з панами (І. Нечуй-Левицький). — Пор. неві́глас.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мурмило — мурми́ло іменник чоловічого або середнього роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- мурмило — МУРЛО, див. МУГИР. Словник синонімів Караванського
- мурмило — див. відлюдкуватий; грубий Словник синонімів Вусика
- мурмило — -а, ч. і с., зневажл. 1》 лайл. Груба, невихована людина. 2》 Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мурмило — МУРМИ́ЛО, а, ч., зневажл. і лайл. 1. Груба, невихована людина. – Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, Господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім... Чи чуєш ти, мурмило! (П. Гулак-Артемовський). 2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько. Словник української мови у 20 томах
- мурмило — мурми́ло насуплена, похмура людина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мурмило — МУРМИ́ЛО, а, ч., зневажл. і. лайл. Груба, невихована людина. — Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім… Чи чуєш ти, мурмило! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59). 2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько. Словник української мови в 11 томах
- мурмило — Мурмило, -ла м. = мурло. Чи чуєш ти, мурмило? Гул.-Арт.(О. 1861. III. 94.). Словник української мови Грінченка