місилка

МІША́ЛКА (предмет, знаряддя, машина, пристрій для розмішування чогось); МІСИ́ЛКА (машина, пристрій для змішування, перемішування); КОПИ́СТКА (дерев'яна лопатка для розмішування чогось). Терешко довго слухав лайку мовчки, але коли Калашник не спинявся і вже намагався потягти його мішалкою, він не стримався і щось відповів (Г. Епік); Антошик відразу побачив у своїй уяві інший шлях доставки розчину: його прямо з мішалок треба наливати в спеціальні утеплені скриньки і закритими доставляти їх аж до мулярів (М. Ю. Тарнавський); Вона сіла долі, поставила в колінах горщик, обвернутий ганчіркою, і, хапаючись, так повернула кописткою в горшку, що вона зав'язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місилка — міси́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. місилка — МІСИЛКА – МІШАЛКА Місилка. Машина, пристрій для місіння чогось: місилка тіста. Мішалка. Предмет, знаряддя, пристрій, машина для розмішування чогось: лабораторна мішалка, механічна мішалка. Літературне слововживання
  3. місилка — -и, ж., спец. Машина, пристрій для змішування, перемішування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. місилка — МІСИ́ЛКА, и, ж., спец. Машина, пристрій для змішування, перемішування чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. місилка — МІСИ́ЛКА, и, ж., спец. Машина, пристрій для змішування, перемішування чого-небудь. Словник української мови в 11 томах