набридливий

НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм., ДОКУ́ЧНИЙ рідше, НАДОКУ́ЧНИЙ рідше, ОПРИ́КРИВИЙ рідше; НУДНИ́Й, НУДО́ТНИЙ підсил. розм., МАРУ́ДНИЙ розм. (який довго триває або зберігається без змін, наводячи нудьгу). Сіявся дрібний набридливий дощик (С. Журахович); Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С. Васильченко); Скоро вже наш санаторій — і ви звільнитеся від мого надокучливого товариства... (П. Загребельний); Я партизанити пішов із тьми ночей у світлі ранки на хижих куль настирний спів (В. Сосюра); Заглушає (голос жайворонка) докучне сюрчання трав'яних коників (Панас Мирний); Другий (брат) лежить, ..закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Марко Вовчок); Марудна ніч ховалася від сірого світанку (І. Ле). — Пор. набри́длий, 1. ну́дний.

НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" (куль) над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв'язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). — Пор. 1. набри́дливий.

НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. про комах — який не дає спокою), НАБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧНИЙ рідше, НАДОКУ́ЧНИЙ рідше, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.; НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, НЕВІДВ'Я́ЗНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ) підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ (ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ) розм., НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙ розм., ВЛІ́ЗЛИВИЙ (УЛІ́ЗЛИВИЙ) розм., ВЛА́ЗЛИВИЙ (УЛА́ЗЛИВИЙ) розм., НАЛА́ЗЛИВИЙ розм., НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм., НАПА́СЛИВИЙ розм. (звичайно про людину); НАВРА́ТЛИВИЙ розм. (який уперто, невідступно набридає, якого важко позбутися); ВНА́ДЛИВИЙ (УНА́ДЛИВИЙ) розм. (схильний часто залітати, заходити тощо куди-небудь). З різних боків на неї повели наступ нав'язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (О. Гончар); Співрозмовник з нього був не набридливий (Н. Рибак); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Л. Дмитерко); Полковник.. розгніваний ходив по хаті і відмахувався від слів Марчевського, як від надокучливого рою бджіл (Ю. Бедзик); Дід-сторож весь день ганяє настирливе вороння (О. Копиленко); — Дуже настирний Томмі: голову всім морочить, чорт його побери! (М. Бажан); Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський); — Що нам робити з ним (хлопчиком)? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Стельмах); Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв'язатися (Л. Яновська); А вид князів не зникав з Тодозиних думок, неначе навратливий причепливий чоловік (І. Нечуй-Левицький); В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса (І. Франко); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура); Потім обліпили (люди) його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко); Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний); Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (І. Франко). — Пор. 1. набри́дливий.

НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (який мимоволі зберігається в свідомості, постійно приходить на пам'ять), НЕВІДСТУ́ПНИЙ, НЕВІДВ'Я́ЗНИЙ, НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАБРИ́ДЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ПРИЧІ́ПЛИВИЙ (ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ) розм., НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм., НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм., ВЛІ́ЗЛИВИЙ (УЛІ́ЗЛИВИЙ) розм., НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙ рідше, ДОКУ́ЧНИЙ рідше, НАДОКУ́ЧНИЙ рідше. Якась нав'язлива думка затьмарює княжі очі (Я. Качура); Він пішов до неї все під впливом сього ж сподівання, сього ж невідступного питання: "Що то буде?" (Г. Хоткевич); Надто тривожні і чимраз невідв'язніші сумніви обступають його (Ю. Шовкопляс); (Микита:) Скрізь гнав мене, неначе божий бич, Про батька згубу невідчепний спомин (І. Кочерга); Степан гнав од себе надокучливу думку про зумисний підпал (М. Олійник); Щоб відігнати від себе настирливі думки.., Небесник заговорив про інше (М. Томчаній); І знов стукнуло в голову те саме настирне питання..: як воно буде? (М. Коцюбинський); Людина з такою фанатичною вдачею та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту (Ю. Шовкопляс); Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає (Косінський) тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (І. Ле); Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (А. Крушельницький). — Пор. 1. набри́дливий.

НУДНИ́Й (який викликає почуття нудьги своєю одноманітністю, непривабливістю вигляду тощо), НУДО́ТНИЙ підсил. розм., СКУЧНИ́Й рідше, МАРУ́ДНИЙ розм. (Сторож:) Та й нудна оця робота — сидіти в розправі цілісінький рік! (М. Кропивницький); Раптом.. почався спів, вільний, розмірений, скучний (М. Коцюбинський); Бачила декого з професорів, одного чула на публічній лекції, ..тільки лекція була дуже марудна (Леся Українка). — Пор. 1. набри́дливий, 1. неціка́вий.