навдибки

НАВШПИ́НЬКАХ (на кінчиках пальців ніг); НАВШПИ́НЬКИ, НАВДИ́БКИ розм., НАВШПИ́НЯЧКИ розм. (з дієсл. стояти та з дієсл. на позначення руху); НА НОСКА́Х (спираючись на передню частину ступні). Марина навшпиньках повернулася назад (С. Журахович); Із садка вийшла дівка. Побачивши, що дід Касян тяжко замисливсь, підбігла навшпиньки (М. Куліш); — Тоді вже не тільки писарі, але й столоначальники приступали до його столу навшпинячки (І. Нечуй-Левицький); З класу виходили (діти) тихенько, на носках (Є. Кравченко).

НАВШПИ́НЬКИ (з дієсл. стати, піднятися, звестися і т. ін. — на кінчики пальців ніг), НАВДИ́БКИ розм., НАВШПИ́НЯЧКИ розм. Маруся п'ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити (Г. Хоткевич); Аж навдибки піднявся парубок — Так хотілося Подивитись на гетьманівну (В. Мисик).

СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм., ЦАПКО́М розм. (перев. про тварин — на задні ноги, піднімаючи передні). Роман поставив усі три книжки на столі сторч.., мабуть, задля того, щоб їх було видніше (І. Нечуй-Левицький); Витягали (опришки) цілий сухар (дерево) з корінням, ставили сторчака на камінь, чекали ночі й запалювали (Г. Хоткевич); Перед самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп (І. Франко); А грубка яка! Дрова стойма горять (А. Тесленко); Мати ставила сторчма снопи біля мене, затуляла мою голову від сонця (В. Минко); Кінь змилений став цапа (А. Головко); Улянка часто спостерігала, як два величезних жуки люто билися рогами, ставали цапки і, нарешті, не витримавши, падали на землю (О. Донченко). — Пор. вертика́льно.