навздогад

НАВМАННЯ́ (без точного знання, без певності), НАО́СЛІП, ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́) розм.; НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм. (лише здогадуючись про що-небудь); НАВДАЛУ́ розм., НА ГАЛА́Й-БАЛА́Й розм. (сподіваючись на випадкову удачу); НАВПО́МАЦКИ (НАПО́МАЦКИ) (при дієсловах — метафоричних позначеннях поняття руху та дієсловах жити, діяти і т. ін.). Імлистими ранками, коли ворог пострілював навмання, піхотинці вилізали з своїх глеюватих окопів, як ховрахи (О. Гончар); Я не можу кидати решти дивізії наосліп, у прірву, не знаючи, що там мене жде (В. Кучер); Найстрашніше, від чого я тікав, то було виконання ролі всліпу і наспіх (Ю. Смолич); — Це якась панія, — сказала одна дівка наздогад (І. Нечуй-Левицький); Поки хазяїн порався біля каганця, Лозина з Юрком якось домацались навздогад до лав (П. Козланюк); Соломія, не розуміючи, чого та (циганка) хоче, кивала наугад головою (М. Коцюбинський); Пустившись навдалу, котився світом я (М. Рильський); — Без широкої освіти в житті доводиться йти навпомацки, як тому, що грає в піжмурки з зав'язаними очима (С. Добровольський); Ми знаємо, що, перші часи особливо, в деяких галузях доведеться іти трохи не напомацки (В. Еллан).

НАВМАННЯ́ (при дієсловах руху — без будь-якої мети й конкретного напрямку), НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм.; БУ́ДЬ-КУДИ (звичайно при позначенні типової, повторюваної ситуації). Прудкою ходою пройшла я через сад і подалась вулицею навмання, сама не знаючи, куди я йду (Леся Українка); Була неділя. Як не вийти в місто? Виходжу і рушаю наздогад (О. Підсуха); Коли габою золотою Береться ліс, палає сад, Мені найкраще із тобою Брести лісами наугад (М. Стельмах); (Данило:) Здорові, хлопці. Куди се простуєте? (Хвилимон і Йосип:) Та так... будь-куди (М. Кропивницький). — Пор. 1. бу́дь-куди.

НАВМАННЯ́ (у будь-якому місці, без вибору), НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм.; БУ́ДЬ-ДЕ (звичайно при позначенні типової, повторюваної ситуації). Максим навмання розгорнув один із блоківських томів (Н. Рибак); (Годвінсон (одкриває біблію ніби наугад, але в дійсності на закладеному заздалегідь тексті. Читає глухим голосом):) Будь проклятий той (Леся Українка); Він розгортав книжку будь-де і знав, про що там ідеться. — Пор. 1. бу́дь-де.

НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д) (при дієсловах мовлення — говорячи про що-небудь не безпосередньо, не прямо, а здалеку, недомовками), НАВДОГА́Д розм.; НА́ТЯКАМИ, МАНІВЦЯ́МИ розм., НАВТЯКИ́ розм., НАВТЯМКИ́ розм. (не до кінця розкриваючи думку або з якимось підтекстом). (Михайло:) Треба здалеку зайти, наздогад закинути і, може, через маму... (М. Старицький); З Марусею вона про се не заходила у розмову, хіба так, навдогад що, скаже Катря: "Нащо те кохання у світі?" (Марко Вовчок); Гнат хитрою мовою і натяками швидко збивав ціну (М. Стельмах); Він почав говорити. Зразу манівцями.., а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень (О. Кобилянська); (Палажка:) Не балакай навтямки; кажи товком: чи віддамо Марисю за Миколу? (І. Карпенко-Карий).