навкіс

НА́ВСКІ́С (з дієсловами руху, переміщення, розташування — не прямо, а з відхиленням убік), НА́ВКІ́С, НАВСКОСИ́, НАВСКІ́СНО, НАВКІ́СНО, СКІ́СНО, ПО ДІАГОНА́ЛІ, ДІАГОНА́ЛЬНО, НАВКОСИ́ розм., НАВКОСЯКА́ (НАВСКОСЯКА́) розм., НАВСКОСЯ́К розм. рідше, НАВКОСЯ́ розм. рідше. Марія перейшла навскіс дорогу (С. Тудор); Батіг на короткій ручці висів, обвившись навкіс через плечі (М. Томчаній); Краплі дощу навскоси падали за віконцем (П. Тичина); Сонце ще не зайшло, скісно, через листя кущів і молодих дерев просівало своє червонясте проміння (В. Минко); Перетинати поле по діагоналі; Макарові пригадалася низенька, гладка жінка, років сорока восьми, з маленькими, навкоси прорізаними очима (Л. Яновська); Та раптом поплавець у глиб навскосяка Пішов (М. Рильський); Чорний кіт.. з великою самоповагою почимчикував навскосяк через дорогу (Є. Гуцало).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навкіс — на́вкі́с прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навкіс — див. косо Словник синонімів Вусика
  3. навкіс — присл. Те саме, що навскіс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навкіс — НА́ВКІ́С, присл. Те саме, що на́вскі́с. Батіг на короткій ручці висів, обвившись навкіс через плечі (М. Томчаній); Оглянулась [Христина], її обличчя навкіс прорізали тінь і місячне сяйво (М. Словник української мови у 20 томах
  5. навкіс — На́вскі́с, навскоси́ і на́вкіс, навкоси́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. навкіс — НА́ВКІС, присл. Те саме, що на́вскі́с. Батіг на короткій ручці висів, обвившись навкіс через плечі (Томч., Готель… 1960, 22); Оглянулась [Христина], її обличчя навкіс прорізали тінь і місячне сяйво (Стельмах, Хліб.., 1959. 157). Словник української мови в 11 томах
  7. навкіс — Навкіс нар. = навкоси. Желех. см. навскіс. Словник української мови Грінченка