навіть

НА́ВІТЬ част. (ужив. для виділення й підсилення слова або словосполучення), І (Й). Сонце стояло якесь безпомічне і нерішуче. Боялось навіть моргнути (М. Коцюбинський); — Як гарно, любо ти співаєш — І соловейко так не втне... (Л. Глібов).

НА́ВІТЬ част. (ужив. у допустово-підсилювальному значенні), ХОЧ (ХОЧА́), ХОЧ І, ХОЧ БИ, ХОЧ БИ І, НЕХА́Й, ХАЙ, НЕХА́Й І, ХАЙ І, БОДА́Й, БОДА́Й І. Неодмінно потрібна його згода, навіть вимушена; — Ти оце наважилась од мене втекти і ладна вийти заміж хоч і за сажотруса, — сказала мати (І. Нечуй-Левицький); Про Кульбашного йшов в частинах поголос, ніби йому нехай над головою бомби рвуться, а доголитися він мусить неодмінно (Н. Рибак); На жаль, у комісії було так мало відважних громадян. Та й що зробить хай найвідважніший? (І. Ле); Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (М. Рильський); Немов чимсь важким придавили йому тіло, і він не в силі зробити бодай найменший рух (А. Шиян).

НА́ВІТЬ част. (ужив. для підсилення слова або словосполучення, для вираження найвищого ступеня якої-небудь ознаки), АЖ. Свіжий, ще навіть вогкуватий номер газети; Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (М. Старицький).

НА́ВІТЬ у знач. спол. (ужив. в уточнювально-підсилювальному або в підсилювально-наслідковому значенні при однорідних членах речення та між частинами складного речення), І НА́ВІТЬ, АЖ, БА НА́ВІТЬ розм., БА Й розм. (ужив. при приєднувальних конструкціях, що уточнюють зміст попередніх). В Лубнах було тихо, неначе.. люде (люди) притаїлись, навіть не дихали (І. Нечуй-Левицький); Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (І. Котляревський); Як це погано, що Ольга не має в місті друзів, ба навіть знайомих (Ю. Смолич); — Гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба й у вічі не бачили один одного (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навіть — на́віть частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навіть — пр., і то <н. він і то прийшов>; і той, і та, і ті <н. діти і ті сміялися>; (з нст. ч. не) і <н. і не глянув = навіть не глянув>, не то що, а й <н. не то що, а й не глянув = навіть не глянув>. Словник синонімів Караванського
  3. навіть — [нав'іт'] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. навіть — част. Уживається для вирізнення і підсилення значення того слова або словосполучення, якого стосується. || у знач. спол. Приєднує члени речення або речення і, крім підсилювального відтінку, часто вносить іще й відтінок несподіваності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. навіть — НА́ВІТЬ, част., підсил. Уживається для виділення, підкреслення значення того слова або словосполучення, до якого стосуються. Місяця нема, не народився. В степу тихо, сніг не виблискує, не грає, а лежить мертвою лавою, холодною і страшною навіть (М. Словник української мови у 20 томах
  6. навіть — і (рідше ані́, на́віть) о́ком не моргну́ти. 1. Відразу зробити щось; не роздумувати, не вагатися. — Ти б допоміг? — Звичайно. І оком не моргнув би (З усн. мови). 2. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Фразеологічний словник української мови
  7. навіть — На́віть, присл.; а наві́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. навіть — НА́ВІТЬ, част. Уживається для виділення і підсилення значення того слова або словосполучення, якого стосується. Мовчки йдуть чумаки біля возів, не гомонять поміж собою, не погукують на волів навіть (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. навіть — Навіт, навіть нар. Даже. Погинули депутати шляхетної вроди, навіт тая дрібна шляхта, тиї хлібороби. н. п. Навіть в Ізраіля такої віри не знайшов я. Єв. Л. VII. 9. --------------- Навіть нар. см. навіт. Словник української мови Грінченка