надаряти
НАГОРОДИ́ТИ кого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь), ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИ розм.; ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). — Недок.: нагоро́джувати, винагоро́джувати, обдаро́вувати, наділя́ти, надаря́ти, дарува́ти. Навіть найпростіші номери глядачі нагороджували оплесками (В. Собко); Галинка винагородила Журбу приємною й трохи зверхньою посмішкою (Г. Епік); Дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Яновський); "Покинув мене!.. А яким щастям я тебе надарила б!" — неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький); Хочеться подарувати собі трохи спочивку, радісно повалитися в пахущу траву (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- надаряти — надаря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- надаряти — -яю, -яєш, недок., надарити, -дарю, -дариш, док., перех., розм. 1》 Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду. 2》 перен. Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надаряти — НАДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, розм. Дарувати що-небудь або багато чогось. * Образно. Іще хлоп'ятком бувши, чарував [Б. Словник української мови у 20 томах
- надаряти — НАДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех., розм. 1. Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду. *Образно. Іще хлоп’ятком бувши, чарував [Б. Словник української мови в 11 томах
- надаряти — Надаря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. надари́ти, -рю́, -риш, гл. Одарять, одарить. Сидить поруч із нею і надаря її тим щастям. Левиц. І. 515. Дарами надарити. Мет. 376. Мати Божа не возлюбила, не возлюбила, не надарила. Чуб. III. 334. Надарив Бог зайця хвостом. Ном. № 2489. Словник української мови Грінченка