1. Словник української мови у 20 томах

надаряти

НАДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, розм.

Дарувати що-небудь або багато чогось.

* Образно. Іще хлоп'ятком бувши, чарував [Б. Сметана] Пражан вибагливих своєю грою, А виріс – і почав їх надаряти, Одважний учень сміливих майстрів. Натхнення невсипущого дарами (М. Рильський);

Уже найближча хвиля надарила їй [Дозі] до того добру нагоду [надати послуги повстанцям] (І. Франко);

// Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду.

Дадарив Бог зайця хвостом (приказка);

“Покинув мене! Не схотів зо мною втікати! А яким щастям я тебе надарила б!” – неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький);

// Віддячувати подарунком за щось.

Хто поб'є кого, того цар надарить, А хто битий буде, того Бог простить! (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова);

// перен. Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін.

Балабуха не спромігся дати за Настю приданого ні мідного шага й тільки надарив своїм благословенням на дорогу (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надаряти — надаря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. надаряти — -яю, -яєш, недок., надарити, -дарю, -дариш, док., перех., розм. 1》 Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду. 2》 перен. Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надаряти — НАГОРОДИ́ТИ кого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь), ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИ розм.; ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. надаряти — НАДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех., розм. 1. Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду. *Образно. Іще хлоп’ятком бувши, чарував [Б. Словник української мови в 11 томах
  5. надаряти — Надаря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. надари́ти, -рю́, -риш, гл. Одарять, одарить. Сидить поруч із нею і надаря її тим щастям. Левиц. І. 515. Дарами надарити. Мет. 376. Мати Божа не возлюбила, не возлюбила, не надарила. Чуб. III. 334. Надарив Бог зайця хвостом. Ном. № 2489. Словник української мови Грінченка