1. Словник синонімів української мови

надбивати

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому (камінні) гострі кути (С. Чорнобривець); — Хто збив їй (корові) рога? — Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; — Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).

НАДБИ́ТИ (ударивши, пошкодити, зробити тріщину, щербину, відбити шматок і т. ін.), НАДКОЛО́ТИ. — Недок.: надбива́ти, надко́лювати. Надбити миску; Надколоти камінь.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбивати — надбива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надбивати — -аю, -аєш, недок., надбити, надіб'ю, надіб'єш; наказ. сп. надбий; док., перех. Ударяючи, пошкоджувати – робити тріщини, щербини і т. ін. на чому-небудь. || Відбивати шматочок чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надбивати — НАДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБИ́ТИ, надіб'ю́, надіб'є́ш; наказ. сп. надби́й; док., що. Ударяючи, пошкоджувати – робити тріщини, щербини і т. ін. на чому-небудь; // Відбивати шматочок чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. надбивати — НАДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБИ́ТИ, надіб’ю́, надіб’є́ш; наказ, сп. надби́й; док., перех. Ударяючи, пошкоджувати — робити тріщини, щербини і т. ін. на чому-небудь; // Відбивати шматочок чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. надбивати — Надбивати, -ваю, -єш сов. в. надбити, надіб'ю́, -єш, гл. Надбивать, надбить, отбивать, отбить кусокъ отъ чего-либо. Словник української мови Грінченка