надвереджати
НАДІРВА́ТИ (завдати шкоди своїм силам, здоров'ю надмірним напруженням, непосильною працею тощо), ПІДІРВА́ТИ, НАДЛОМИ́ТИ, НАДСАДИ́ТИ, ПІДВЕРЕДИ́ТИ розм., НАДВЕРЕДИ́ТИ розм., УВЕРЕ́ДИ́ТИ розм. рідше. — Недок.: надрива́ти, підрива́ти, надло́млювати, надса́джувати, підвере́джувати, надвереджа́ти. — Та він же вкінець надірве своє здоров'я! (Г. Хоткевич); — Куди йому косити? Підірвав здоров'я на війні! (І. Цюпа); Кілька місяців переховування по очеретах і нетрях надломили вже його молоде здоров'я (І. Ле); Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипіла, надсаджувала груди (М. Коцюбинський); Правда, у піч вона так і не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її дитину (М. Стельмах); Куля.. ні в кого не влучила, тільки Остапове серце надвередила назавжди (М. М. Тарновський).
Значення в інших словниках
- надвереджати — надвереджа́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- надвереджати — -аю, -аєш, недок., надвередити, -джу, -диш, док., перех., розм. 1》 Знесилювати, виснажувати фізично. Надвередити коня. 2》 перен. Справляти сильне враження; вражати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвереджати — НАДВЕРЕДЖА́ТИ, аю, аєш і НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, розм. 1. Знесилювати, виснажувати фізично. Надвередити коня. 2. кого, перен. Дуже хвилювати, вражати кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- надвереджати — НАДВЕРЕДЖА́ТИ, аю, аєш, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. 1. Знесилювати, виснажувати фізично. Надвередити коня. 2. перен. Справляти сильне враження; вражати. Словник української мови в 11 томах