надсилати

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. — Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, посла́ти, надісла́ти, присла́ти, пода́ти, нада́ти. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар); Разом із цим листом висилаю.. оповідання "Під мінаретами" (М. Коцюбинський); Юля відіслала документи в медичний інститут (Григорій Тютюнник); Він сотню рублів у рік получа.. Додому ж ніколи нічогісінько не шле (Панас Мирний); Шевченко посилав свої твори за кордон Міцкевичу (М. Рильський); Незабаром.. Мотря надіслала мені в школу листа (С. Васильченко); Вона частенько присилала мені записки, просячи одвідати її (Леся Українка); Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошенко); Переді мною стояв солдат.. — подавав телеграму (С. Хоткевич); Вранці він.. пішов сам на станцію надавати листа (П. Козланюк).

ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.; ПІДСИЛА́ТИ (з таємною метою); ВИСТАВЛЯ́ТИ (також на бій чи змагання); КОМАНДИРУВА́ТИ рідко (про офіційне відрядження); ДЕЛЕГУВА́ТИ (від якоїсь групи людей). — Док.: посла́ти, ви́слати, надісла́ти, відряди́ти, відпра́вити, напра́вити, відда́ти, наряди́ти, погна́ти, ки́нути, підісла́ти, ви́ставити, командирува́ти, делегува́ти. Пильно стежив (батько) за Артемовою наукою .. Сам і посилав у школу, і дома роботою не завалював (А. Головко); — А що ж ти, може, думаєш брати її за себе? — Буду сватів слати в неділю (Марко Вовчок); Сторожує тут (на фермі) тітка Гаманка, часто замість себе вона висилає батька, діда Гордія (Ю. Мушкетик); — Іване Володимировичу, але ж це Наркомзем надсилає студентів до вас на практику (О. Довженко); Відрядили мене якось у тилові авіамайстерні (В. Минко); Обшукавши полоненого, ми відправляємо його до штабу дивізії (І. Багмут); — Прямо не знаю, чого вас оцей робітземліс направляє сюди? — здвигає плечима лісник (М. Стельмах); — О! о! А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? (М. Коцюбинський); А вже щонайгірше було тим жонатим! Хоч розступися земля! І мати і жінка голосять, неначе на смерть наряджають (Леся Українка); Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання, а четвертого дня вже гнали їх на панщину до легшої роботи (І. Нечуй-Левицький); Її гонили день у день на трудову повинність (В. Кучер); Прямо з ешелонів їх кидали в бій (О. Гончар); Тож посила (Еней) зробить умову, Як завтра виставляти рать (І. Котляревський); Навесні 1920 року Григор'єва командирували на Україну обстежити стан авіаційних заводів (з журналу); Їх делегували до коменданта станції вимагати негайної відправки ешелону (Д. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надсилати — надсила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надсилати — НАДСИЛАТИ, НАДІСЛАТИ -ішлю, -ішлеш. 1. Доставляти, посилати щось поштою або через когось: надсилати (надіслати) листа, надсилати (надіслати) гроші, надсилати (надіслати) відповідь. 2. Направляти когось кудись з певною метою: надсилати (надіслати) послів, надсилати (надіслати) війська. Літературне слововживання
  3. надсилати — Висилати, посилати, засилати, слати. Словник синонімів Караванського
  4. надсилати — [надзсиелатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. надсилати — -аю, -аєш, недок., надіслати, надішлю, надішлеш, док., перех. 1》 Доставляти, посилати що-небудь поштою або через когось; присилати. 2》 Відправляти кого-небудь кудись із певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. надсилати — НАДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІСЛА́ТИ, надішлю́, наді́шле́ш, док., що. 1. Відсилати, посилати що-небудь поштою або через когось; присилати. Словник української мови у 20 томах
  7. надсилати — НАДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІСЛА́ТИ, надішлю́, надішлеш, док., перех. 1. Доставляти, посилати що-небудь поштою або через когось; присилати. Будь те ласкаві [до Франка] — прийміть участь у нашому Збірнику своєю працею і надсилайте матеріал (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. надсилати — Надсила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. надіслати, -дішлю́, -шлеш, гл. Присылать, прислать. Лист надіслав просто у волость. Г. Барв. 410. Словник української мови Грінченка