назватися

ЗГОЛО́ШУВАТИСЯ на що, до чого і з інфін. (заявляти про своє бажання робити щось), ВИКЛИКА́ТИСЯ, НАКЛИКА́ТИСЯ, НАЗИВА́ТИСЯ розм. — Док.: зголоси́тися, ви́кликатися, назва́тися. До столу президії подавали (присутні на зборах) записки, зголошувалися на виступи (І. Ле); З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що володів нібито мистецтвом художнього свисту та вмів показувати фокуси (О. Гончар); Коли Сергій назвався провести її, вона не перечила (О. Гуреїв).

НАЗВА́ТИСЯ ким (назвати себе ким-небудь; привласнити собі якесь найменування, видати себе за кого-небудь), ОБ'ЯВИ́ТИСЯ розм. Чорнявка одразу сподобалася.. Назвалась Ганею (В. Минко); Якісь люди, назвавшись тітчиними сусідами, перестріли мене на вулиці (Є. Гуцало); Той, що розпитував, об'явився в волості небожем Окуня — Остапом Хрущем (Панас Мирний).

НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док.: назва́тися, прозва́тися. — Що ж воно таке? — Термометром називається, — каже (М. Коцюбинський); Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що.. назвалася Січчю Запорозькою (С. Добровольський); Він нам хотів про все те розказати, але у нас те все ніяк не зветься — казав "чужий", нема в нас слів таких (Леся Українка); — Та нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь (Л. Яновська); — А як же тепер ваш хутір чи селище прозивається? І досі "Америкою"? — запитав Яремчук (І. Цюпа).